ВСТУП

Триває інтенсивний пошук і вивчення різноманітних кормових добавок з метою зниження вартості корму, підвищення продуктивності тварин та покращення продуктів тваринництва (der Poel et al., 2020; Akintan et al., 2024; Buchko et al., 2024). Найбільша частка витрат на утримання сільськогосподарських тварин, зокрема овець, припадає на корми (Salami et al., 2019; Burezq & Khalil, 2022).

Ефективним способом підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин є використання жирів у їхньому кормі. Додавання жирів до раціонів сприяє швидшому росту тварин, знижує витрати корму на одиницю приросту, підвищує коефіцієнт використання протеїну корму, скорочує період відгодівлі та покращує якість продукції тваринництва (Costa et al., 2023).

Використання жирових добавок у кормах для тварин має позитивний ефект, пов’язаний з їхньою високою енергетичною цінністю, а також широким біологічним впливом на організм (Gaffield et al., 2022). Перетравність жирів вівцями є високою і залежить від їхніх фізичних та хімічних властивостей, жирнокислотного складу, а також збалансованості раціонів (Li et al., 2024). Дефіцит жирів призводить до порушення метаболічних процесів, пошкодження шкіри, зниження опірності організму до інфекційних захворювань (Jia et al., 2021) та зростання витрат корму на одиницю продукції (Alba et al., 2021).

Жири є джерелом незамінних жирних кислот: лінолевої, ліноленової та арахідонової, які не синтезуються в організмі тварин або синтезуються в невеликих кількостях (Meale et al., 2015). Додавання жирних кислот, зокрема ейкозапентаєнової та докозагексаєнової кислот, вівцематкам в останній період тільності змінює профіль жирних кислот у плазмі крові, молозиві та молоці, а також може посилювати ліпогенез (Coleman et al., 2018).

Включення жирів до раціону впливає на споживання корму тваринами. Зокрема, дослідження показали, що ненасичені жирні кислоти активують рецептори в центрі насичення гіпоталамуса, стимулюючи споживання корму (Allen et al., 2020). Використання жирів покращує смакові якості корму та енергетичну цінність раціонів (de Lima et al., 2023).

Ліпіди мають велике значення в живленні овець, особливо вівцематок у періоди фізіологічного стресу (тільність і лактація). Так, нестача поживних речовин та енергетичної цінності корму може призвести до зниження живої маси ягнят при народженні та виживаності приплоду (Ahmadzadeh-Gavahan et al., 2023), а також до зниження вовнової продуктивності вівцематок (Doyle et al., 2021).

Вовняне волокно на 95% складається з кератину, а решта 5% припадає на ліпіди, пігменти, мінеральні елементи та воду (Jose et al., 2023). Структура волосу містить до 3% ліпідів, які бувають як вільними, так і зв’язаними з білками (Csuka et al., 2023). Останні можуть бути вивільнені лише після попереднього лужного гідролізу, оскільки вони приєднані до білків через 18-метилейкозанову кислоту (18-МЕА) тіоефірними зв’язками. Однак певна їхня кількість може бути вивільнена органічними розчинниками без попереднього лужного гідролізу; це так звані вільні ліпіди (Tokunaga et al., 2019).

Внутрішні ліпіди локалізуються як у кутикулі та кортексі волосу, так і в клітинно-мембранних комплексах (КМК), які з’єднують клітини кутикули та кортексу (Ghermezgoli et al., 2020). КМК кутикули складається з верхнього та нижнього β-шарів. Верхній утворений ковалентно зв’язаною 18-МЕА, формуючи моношар, інтеркальований іншими жирними кислотами, які стабілізуються взаємодіями Ван-дер-Ваальса та електростатичними взаємодіями. Нижній шар не містить 18-МЕА, але утворений переважно прямоланцюговими жирними кислотами, а саме пальмітиновою (С16:0) та олеїновою (С18:0). Ці шари відокремлені один від одного дельта-шаром, який є глікопротеїном або глобулярним білком (Robbins, 2009). Натомість КМК кортикальних клітин складається з неестерифікованих жирних кислот, холестерину або сульфату холестерину, і церамідів. Зовнішній край кожної кортикальної клітини оточений двошаровою структурою, яка також відокремлена дельта-шаром. Поверхня між кутикулою та кортексом є складним КМК, який утворений з боку кутикули змішаним моношаром ковалентно та нековалентно зв’язаних жирних кислот (нижній β-шар), а з боку кортексу — подвійним шаром неестерифікованих жирних кислот, холестерину та церамідів. Кутикулярний моношар та кортикальний біошар також відокремлені дельта-шаром (Coderch et al., 2023).

Ліпіди вовни відіграють важливу роль у захисті волокна від пошкоджень. Встановлено, що під впливом зовнішніх негативних факторів довкілля, зокрема мікрофлори руна, ультрафіолетового випромінювання (Habe et al., 2011; Ross et al., 2022), вивітрювання та різноманітних механічних чинників (Fernandes et al., 2023), волос пошкоджується, що призводить до зменшення кількості структурних ліпідів (включно з 18-МЕА). Це знижує його гідрофобність, міцність і блиск, роблячи волокно сухим і ламким (Nagase, 2019).